Різдвяний блеф і засланий Козак: як Кремль намагається отримати перепочинок у війні

У четвер, 5 січня, президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган провів телефонні переговори з Зеленським і Путіним і, напевно, вже всоте запропонував виступити посередником у врегулюванні військового конфлікту. "Глава держави заявив про готовність покласти на себе місію модератора з метою забезпечення стабільного миру", - зазначили в Адміністрації турецького президента. Там також додали, що Ердоган недвозначно натякнув Путіну, мовляв, заклики до миру та переговорів мають підтримуватись одностороннім припиненням вогню. Бункерний мешканець заявив про нібито припинення вогню на невеликий час. Щоправда, апелював Путін не до Ердогана, а до російського патріарха Кирила, який однією своєю рукою благословляє «визволителів» на вбивства українців, а інший хреститься, мовляв, на Різдво треба припинити стріляти і дати людям можливість відвідати храми. Ті, напевно, які безжально бомбила Москва... Але до заклику Гундяєва і путінської реакції на нього повернемося дещо пізніше. Нині трохи про роль Ердогана.

З перших днів великої війни Туреччина пропонує себе посередником для припинення конфлікту, зберігаючи однаково рівні відносини з Києвом і Москвою. Анкара – єдиний член НАТО, який не наклав на РФ масштабних санкцій, а Ердоган регулярно зустрічається з Путіним. Водночас Туреччина прямо засудила агресію Росії проти України, постачає нашій країні бойові безпілотники «Байрактар» і планує відкрити український завод з їхнього виробництва. Крім цього Туреччина також закрила Босфор для проходу російських військових кораблів у Чорне море. Наскільки реально наглухо зачинені водні ворота можна дискутувати, але це окрема тема.

Читайте також: Мінськ заявив про готовність воювати разом із Росією

Факт же полягає в тому, що Ердогану за час великої війни дійсно вдалося досягти деяких успіхів у ролі посередника між сторонами. У вересні його Адміністрація виступила посередником в обміні путінського кума Медведчука на 215 українських полонених, серед яких п'ять командирів із захисників «Азовсталі». До цього Ердоган разом із ООН виступив ініціатором однієї зі сторін переговорів щодо розблокування експорту українського зерна із південних портів нашої країни.

При тому, що на публіці пан Ердоган не втомлюється повторювати, як же він очікує на припинення російсько-української війни, очевидно, що затягування конфлікту дало йому унікальний шанс зміцнити свої позиції на різних флангах. Чим довше триває війна, тим більше санкцій запроваджується щодо путінської Росії і тим значніші вигоди для Туреччини, яка допомагає їх обходити. У своєму масштабному дослідженні російської зовнішньої торгівлі видання The New York Times зазначає, що товарообіг між Москвою та Анкарою із початком повномасштабних бойових дій в Україні зріс (за даними на жовтень 2022-го) на 198%.

Крім наддоходів від торгівлі, турецьке керівництво отримало ще цілу низку бонусів. До них можна віднести з одного боку проект газового хаба з РФ, а з іншого – новий важіль тиску на НАТО після того, як заявки на вступ до альянсу подали Фінляндія та Швеція.

Одним словом, майстерність лавірування діючий турецький лідер відточив практично до досконалості. Чи допоможе йому це на президентських виборах, які відбудуться вже через півроку, подивимося, проте з огляду на «багатовекторність» Ердогана, навіть у перспективі не хотілося б бачити цю людину, яка досі називає Путіна «дорогим другом», у ролі антивоєнного модератора.

«Про розмову Путіна та Ердогана. Знаєте, коли читаю новини про розмови керівників інших країн щодо територіальної цілісності України, виникає лише одне бажання відправити їх слідом за російським кораблем. Путін так і не хоче сприйняти просту річ, що Росія програє цю війну і про кордони говоритимуть не з ним і навіть не з Ердоганом, який запропонував би Путіну, щоб той оголосив одностороннє припинення вогню і про якесь бачення справедливого рішення. А має Ердоган говорити про межі України, які були 1991 року. Тому, поки хоч один керівник впливової країни у світі, обходитиме у своїх заявах необхідність повернення всіх українських територій, Путін і надалі говоритиме про якісь нові реалії», - зазначає політолог Віталій Бала.

Радник глави Офісу президента Михайло Подоляк заявив про неможливість домовлятися про мир на умовах, озвучених Путіним. «Вже аксіома: чому з Росією не можна буде домовитись. Росія (в особі Путіна) пропонує Україні та світу визнати її право на захоплення чужих територій та зафіксувати відсутність юридичних наслідків за масові вбивства на чужій території. Це категорично неприйнятно», - написав Подоляк у Twitter.

А ось безпосередньо президент Зеленський переговорну тему взагалі не порушував. У своєму вечірньому телезверненні діючий господар Банкової зазначив, увага, про «готовність Туреччини взяти участь у реалізації нашої формули миру». Про цю формулу ми детально писали неодноразово, але нагадаємо два ключові її компоненти: виведення РФ своїх військ і вихід на рубежі 1991 року. Тобто виходить, що Ердоган знову «петляє»: там киває Путіну, коли той несе відвертий маразм про «нові території», тут готовий реалізувати план ОП щодо встановлення миру…

Важливо відзначити, що мантри Кремля про готовність до переговорів ідуть у «комплекті» з іншими діями. Так, днями секретар РНБО Олексій Данилов заявляв, що заступник голови путінської Адміністрації Дмитро Козак активно веде переговори із західними країнами щодо укладання якогось «Мінська-3». Як кажуть у дипломатичних кулуарах, Козак, починаючи з кінця листопада буквально бомбардує іноземних керівників листами, в яких пропонує розпочати «предметний діалог щодо нормалізації ситуації», «переговорного процесу», «створення нових кейсів» тощо. На думку експертів, введення Козака в активну гру означає, що у Кремлі є розуміння того, що не вдасться виключно військовим способом досягти якихось проміжних, вигідних для Росії результатів у цій війні. Що рано чи пізно їм доведеться виходити на якісь компроміси – зі шкодою для себе. Але те, що вони пропонують зараз – апріорі неприйнятне ні для Заходу, ні, що найголовніше – для нашої з вами країни. І яскравим свідченням цього є реакція на «різдвяне перемир'я» від Путіна, яке загалом наші іноземні союзники назвали «фальшивим, лицемірним і підлим». До речі, слід окремо виділити коментар президента США Джо Байдена, який заявив наступне: «Я не хотів би відповідати на те, що говорить і робить Путін. Цікаво, що він був готовий бомбардувати лікарні, дитячі садки та церкви 25 грудня і в перший день Нового року... Загалом, я думаю, що він намагається знайти для себе трохи кисню у вигляді перепочинку». Як то кажуть, приткнув, як вужа вилами...

Також важливо окремо наголосити, що американський лідер поряд із наведеними вище словами зазначив, що «бойові дії в Україні перебувають на критично важливому етапі і Захід повинен робити все можливе, щоб надати максимальну підтримку Києву». Це – вкрай важливий меседж, який вже, до речі, підкріплений результатами. Загалом, цілком зрозуміло, що в цьому процесі немає місця жодним контактам зі злочинним путінським режимом, який опустив ціну своїх публічних слів і запевнень до рівня нижче за плінтус.

«Звичайно, на «різдвяне» припинення вогню не варто зважати. Росіяни прагнуть отримати мінімальну оперативну паузу на фронті, щоб підтягнути резерви та наростити ресурси. Ситуація у них не найкраща. Однак я б розглядав цю ініціативу у більшому контексті, пов'язану зі спробами Козака встановити контакти із Заходом для початку переговорів щодо кейсів. Тобто не про обмін ультиматумами, а про малі угоди «аля бізнес», які в перспективі мають призвести до великої угоди. Кремль хоче переговорів. Ми йому цього давати не можемо. Будь-які переговори зараз, у рамках сучасних переговорних позицій, не несуть нам нічого хорошого, окрім «болота» та програшу. Поки що на Заході до ініціативи Козака прохолодно-скептичне ставлення, але кремлядь намагається сформувати відповідну думку у європейських столицях та у Вашингтоні. Вже увімкнули платних «експертів». Тож дивимося уважно, аналізуємо та фіксуємо реакції», - зазначає керівник Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.

«Сьогодні в російських каналах активно розкручують історію, що Козак пропонує як «жест доброї волі» надати знижку на російський газ для України, який ми прямо купувати не будемо у Москви, а візьмемо його як «реверс» у умовних словаків, не за середньоєвропейську ціну, а з урахуванням знижки. Також нам «Газпром» щось і на «відновлення» під «корейський варіант» заморозки війни підкине... Загалом Кремль крутиться як на сковороді. Але нам треба розуміти, що для ведення переговорів про припинення вогню, за участю третіх сторін, потрібно, щоб було зафіксовано лінію розмежування, де вогонь припиняють. Нинішня лінія зіткнення не є стабільною, а отже, її можна посунути. Як можна далі посунути. Для нас бажано на Урал...», – резюмує політолог.

Читайте також: Німеччина відправить Gepard до України