Війна в Україні як «страшилка»: що показали президентські вибори у Словаччині

Отже, офіційним переможцем другого туру президентських виборів у Словаччині став 48-річний Петер Пеллегріні, який отримав 53,12% голосів, тоді як його супернику, 60-річному Івану Корчоку, дісталося 48,87 відсотків.

Якраз після того, як стало відомо про результат виборів, пан Пеллегріні у своїй промові пообіцяв «гарантувати, що Словаччина залишиться на стороні миру, а не на боці війни».

Читайте також: Про ситуацію на кордоні з Польщею, розповіли у ДПСУ

Слід зазначити, що репліка про війну та мир у переможному спічі новоспеченого словацького лідера аж ніяк не випадкова, оскільки практично вся президентська кампанія в цій сусідній країні, а особливо напередодні другого та вирішального туру перетворилася на своєрідний референдум про те, яку позицію щодо горезвісної путінської спецоперації» відстоюватиме майбутній глава держави. А з цього питання, як і з багатьох інших, Пеллегріні завжди грав на одному боці поля з прем'єром Робертом Фіцо, якого давно і небезпідставно записали до проросійського табору європолітиків.

Тут важливо нагадати, що майже відразу ж після приходу до влади в жовтні 2023-го уряд Фіцо, куди на правах коаліційного партнера увійшла партія «Голос», яку очолює Пеллегріні, заблокувала виділення Україні €40,3 млн військової допомоги, схваленої попереднім кабінетом. Більше того, словацький прем'єр постійно виступає із закликом припинити військову підтримку нашої з вами країни Заходом, негайно припинити вогонь і розпочати мирні переговори з Кремлем. Фіцо навіть відкрито висловлював ідею про те, що задля припинення конфлікту офіційному Києву необхідно віддати Росії частину своєї території, а також заявляв, що Путіна «дуже несправедливо демонізували у світі».

Що ж до Петера Пеллегріні, то він хоч і не виступав відкрито в ролі адвоката кремлівського диктатора, але в ході крайньої передвиборчої дискусії в одному з телеефірів заявив таке: «Звичайно, я виступаю проти того, щоб постійно підтримувати конфлікт, третій рік відправляючи туди зброю. Це ні до чого не призводить, тільки загинуть ще на десять тисяч більше військових та цивільних осіб».

Позиція Івана Корчока, який раніше обіймав посаду міністра закордонних справ Словаччини, а також постпреда країни в ЄС, була прямо протилежною. Він відкрито підтримував Україну. «Безпека України підвищує нашу власну безпеку. Зрозуміло, що якщо Україна програє війну, це наблизить війну до нашого власного кордону», - наголошував пан Корчок.

Примітно, що у першому турі виборів 23 березня більшість голосів відійшла саме Корочку (він заручився 42,5% голосів проти 37%, відданих за Пеллегріні). Тим часом, за лічені дні до другого туру очолювана Пеллегріні партія «Голос» масово поширювала в інтернеті зображення літньої жінки, яка обіймає чоловіка у військовій формі, з підписом: «Виходьте та голосуйте. Не дозволяйте словацьким синам та онукам загинути на війні».

Таким чином, опоненти Івана Корчка недвозначно натякали, що він нібито має намір втягнути Словаччину у російсько-українську війну. Насправді ж це чистої води спекуляція. Хоча б тому, що згідно з тамтешньою Конституцією, глава держави не уповноважений вирішувати питання про відправку військових за кордон або оголошувати війну. Усі ці питання належать до компетенції прем'єр-міністра. Тим часом, як бачимо, багато рядових словаків, які мають право голосу, особливо не вникаючи в законодавчі поєднання, банально клюнули на цей маніпулятивний гачок.

«Виявляється, можна стати президентом Словацької Республіки, поширюючи ненависть та страх. Кампанію можна виграти, зробивши мене кандидатом війни», - з неприхованими нотками досади в голосі заявив Іван Корчок, визнаючи своє виборче фіаско. При цьому він все ж таки висловив сподівання, що «Петер Пеллегріні стане незалежною фігурою і діятиме відповідно до власних переконань і без наказів».

Петер Пеллегріні вважається помірнішим, ніж прем'єр Фіцо, який часто-густо плазує перед Путіним. Тим часом у Словаччині президент ніколи не був наділений такими широкими повноваженнями, як глава уряду. До його ключових функцій належать висування кандидатури прем'єра за парламентськими виборами, приведення до присяги нового уряду, призначення суддів Конституційного суду та помилування засуджених. Крім того, президент має право накладати вето на закони, хоча парламент може його потім подолати простою більшістю голосів.

За такого досить мізерного функціонального «меню» постать президента Словаччини в той же час служила своєрідною противагою уряду. З приходом у крісло Пеллегріні очевидно, що цей тендітний баланс у системі стримувань і противаг буде порушений.

Важливо відзначити, що до парламентських виборів-2023 Словаччина була одним із важливих союзників нашої країни. Зокрема, Братислава передала воюючій Україні весь свій парк винищувачів МіГ-29. Однак після цього коаліція Фіцо, до якої, як ми вже зазначили раніше, входить партія «Голос» на чолі з Пеллегріні, припинила постачання словацької зброї до України. Фіцо також не раз закликав західні країни зупинити військову допомогу Києву, негайно припинити вогонь і розпочати мирні переговори з РФ.

Партія Фіцо «Курс – соціальна демократія» виступає за «негайне припинення війни в Україні проти військової допомоги Україні, оскільки це веде лише до продовження військового конфлікту та страждань мирного населення». Незважаючи на те, що пан Пеллегріні неодноразово зазначав, що буде президентом, який підтримає курс уряду, він стверджував, що не поспішатиме з фундаментальними змінами у зовнішній політиці. «Як і інший кандидат, я гарантую, що ми продовжимо залишатися сильним членом ЄС і НАТО», - зазначив він у телеефірі минулої суботи якраз перед виборчою годиною «Ч».

Тональність європейської преси, втім, свідчить про розчарування у поствиборчій картині по-словацьки. Впливові світові медіа називають пана Пеллегріні невід'ємною частиною проросійської коаліції. Такої думки дотримуються і вітчизняні експерти. Наприклад, відомий політолог Віктор Небоженко констатує таке: «Колишня колонія Угорського королівства – Словаччина приєдналася до антиукраїнської політики сучасної Угорщини Орбана на основі залежності та лояльності до путінської Росії та відкритої підтримки її агресії проти України. Контроль Кремля над Угорщиною та Словаччиною не лише погіршує зовні політичне становище України в Європі, а й принижує європейську спільноту, підриваючи її внутрішньополітичну єдність».

Щойно минулі вибори президента Словаччини показують, що із семи своїх сусідів (Польща, Словаччина Угорщина, Румунія, Молдова, Росія та Білорусь) Україна може покладатися хіба що на маловпливовий у геополітичному плані Кишинів, а також на Бухарест та Польщу, з якою стосунки виду економічних перипетій теж далеко не безхмарні.

Водночас, незважаючи на пробуксування із західною підтримкою, а також педалювання теми так званого чинника втоми від війни у світі, пересічні українці залишаються оптимістами. Так, дані нового соцдослідження групи «Рейтинг», проведеного на замовлення Центру аналізу та соціологічних досліджень Міжнародного республіканського інституту, свідчать про те, що 88% наших співвітчизників, як і раніше, вірять у перемогу над Росією. Щоправда, тепер кількість таких людей дещо менша, ніж на зорі путінської «спецоперації» - тоді їх було 97%.

При цьому найбільший відсоток опитаних (45%) вважає, що Україна збереже за собою всі свої території, які мали 1991 року. Водночас, 16% вважають, що офіційний Київ поверне території, підконтрольні йому до 24 лютого 2022 року. Така сама кількість людей думає, що Україна, навпаки, втратить деякі території. 7% переконані, що Україна поверне Донбас, але не Крим. І стільки ж – що Україна поверне АРК, але не так звані ЛДНР.

Ну, а те, що Росія зможе повністю окупувати Україну, на сьогодні вірить лише 1% наших з вами співвітчизників. Відсоток хоч і маленький, але з цілком зрозумілих причин, хотілося б, щоб він дорівнював рівню знежиреного кефіру, який варіюється від нуля до 0,1%.

Читайте також: Словаччина отримала проросійського президента