НАТО ховається за нашою спиною – конфліктолог-міжнародник Григорій Перепелиця

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг за підсумками учорашнього засідання Ради Україна-НАТО підтвердив інформацію про те, що держави-члени Альянсу пообіцяли офіційному Києву “пошукати” додаткові системи ППО. “Союзники розуміють необхідність терміново активізувати дії, зокрема щодо протиповітряної оборони. Тому союзники тепер повернуться до цього питання та перевірять свої запаси, подивляться, чи є можливості дати більше систем ППО. Я не конкретизуватиму, перш ніж вони завершать цю роботу”, - зауважив генсек НАТО.

Приблизно такі ж сигнали послав і міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, який приймав безпосередню участь у засіданні. За його словами, Німеччина пообіцяла “негайно” провести інвентаризацію усіх батарей Patriot та інших систем ППО, що є у держав НАТО і взагалі у світі, та проаналізувати, що можна зробити, щоб частину з них передати нашій з вами країні. Між тим, Єнс Столтенберг акцентував, що потрібно допомагати ще більше. “Ми повинні поставити нашу допомогу Україні на твердішу і довгострокову основу”, - акцентував очільник  НАТО. Про те, що означають ці меседжі з Альянсу Lenta.UA говорить з капітаном першого рангу у відставці, дипломатом і доктором політичних наук Григорієм Перепелицею.

Читайте також: Зеленський запровадив санкції проти 86 юридичних осіб

- За підсумками зустрічі Ради Україна-НАТО у четвер, 4 квітня, очільник вітчизняного МЗС Дмитро Кулеба, серед іншого, зазначив, що “один із дуже досвідчених міністрів” сказав йому, мовляв, це була найжорсткіша промова міністра закордонних справ, яку він чув у своєму житті. “Я перепросив за те, що зіпсував святковий настрій- день народження НАТО, але я відчував, що потрібно занурити колег у сувору реальність жителів Харкова, Одеси, Львова…”, - акцентував пан Кулеба. Відштовхуючись від цього, запитання: наскільки наразі емоційна компонента, а саме до неї апелював очільник нашого зовнішньополітичного відомства, є дієвою з точки зору “пробудження” наших союзників в Альянсі?

- Ну, а як, запитується, виносити емоції за дужки, коли Україна обороняє весь східний фланг НАТО, яке до цього часу перебуває у напівлетаргічному сні? За великим рахунком, НАТО не має стратегії стримування Росії, хоча така стратегія начебто й була прийнята на саміті у Мадриді. Поряд з тим, це так зване стримування взагалі не працює, і ми всі це прекрасно бачимо по риториці, що лунає з Кремля. Тобто, Путіна НАТО не те що не лякає – він розглядає Альянс як дитячий садочок, виходячи з того, що вони не здатні знайти консенсус по цілому ряду важливих питань. А НАТО, усвідомлюючи те, що війна з Росією є неминучою, перебуває у стані переляку.

- А чим конкретно обумовлений цей стан переляку?

- По-перше, тим, що вони не готові до такої війни. А по-друге тим,  що у них не має часу для такої підготовки. Путін це чітко усвідомлює і тому в нього відкрите вікно можливостей для зламу східного флангу НАТО і пред’явлення фактичного ультиматуму Альянсу про його капітуляцію. Він це вже, до речі, зробив 17 грудня 2021 року, коли вимагав, щоб НАТО відкотилося на стан 1997 року. А все, що там залишилося від того, тобто, Центральна і Східна Європа мала б перейти під контроль Росії, як це було в часи Варшавського договору і Холодної війни. НАТО тоді, хоча й перелякалося, втім не прийняло цей ультиматум і натомість передало РФ Україну як сакральну жертву. НАТО розраховувало на те, що на Україні Путін зупиниться і не піде далі. Ось така deterrent strategy (стратегія стримування – Ред.) у них була. До речі, в цьому контексті слід нагадати слова Столтенберга (чинний генсек НАТО – Ред.), який сказав, що завдання НАТО полягає в тому, щоб зробити все можливе аби ця війна не вийшла за межі України. Ну, а ті смішні “сили”, які продемонстрував Альянс, відправивши по одному батальйону в країни Балтії і одну  американську бригаду в Польщу... Це, знаєте, хіба що психологічне стримування, та й те – таке собі. Путін же натомість розгорнув двохсоттисячне угрупування під час стратегічних навчань-2017. Таким чином він показав, що має реальну стратегічну перевагу на східному фланзі.

- І що, виходить НАТО не бачило очевидного і в результаті, як ви кажете, опинилося в переляканому стані?

- Так, дійсно НАТО опинилося в стані не те, щоб паралічу, але переляку точно. І ми бачимо, як Макрон звернувся до лідерів країн НАТО, заявивши, що, мовляв, досить боятися, давайте готуватися до оборони східного флангу, який маємо будувати в Україні. І саме ініціатива Макрона розбудила НАТО, адже цілком очевидно, що якщо Україна не вистоїть, то театр воєнних дій перейде на територію Центрально-Східної Європи, тобто в зону відповідальності НАТО. Втім, Макрона, більша частина країн НАТО, включно з генсекретарем Альянсу не підтримали в частині надання прямої воєнної допомоги Україні. Таким чином, Альянс якраз під свій 75-річний ювілей розділився на альянс переляканих і альянс рішучих. Ми зокрема побачили, що Франція, Чехія, країни Балтії висловилися за пряму воєнну підтримку України, включно з перекиданням військ на територію нашої з вами держави, ну, а позиція решти загальновідома – голова в пісок.

В той же час, риторика генсека НАТО пана Столтенберга змінилася і наразі основна ідея полягає в тому, щоб надати Україні стільки воєнної допомоги, щоб Україна не програла цю війну. Тобто, вони чітко усвідомлюють, що якщо Україна програє цю війну, то тоді НАТО доведеться або воювати, або капітулювати. Ось така дилема якраз під 75-річний ювілей постала перед Альянсом.

- І які у вас відчуття: вони серйозно думають над вирішенням цієї дилеми наразі чи...?

- На Раді Україна-НАТО Столтенберг закликав створити фонд підтримки України на 100 мільярдів доларів. Цей фонд має діяти на постійній основі і туди країни-члени НАТО мають додавати, хто скільки може і за ці гроші Альянс буде купувати озброєння для України. Це насправді  не нова ідея, оскільки НАТО протягом 2000-2010 років так і вирішувало нагальні виклики. Йдеться про так звані трастові фонди, які виділялися на воєнну реформу в Україні і наближення України до стандартів НАТО. Але, давайте називати речі своїми іменами і відверто казати, що це була така собі історія, тому що хто хотів — виділяв ці кошти, хто не хотів — не виділяв.

- Утім, пан Столтенберг також пропонує передати “Рамштайн” в розпорядження директив НАТО (скільки озброєння і яка країна має виділяти), тоді як зараз де-факто балом править Вашингтон.

- Так, але слід враховувати, що це рішення тільки напрацьовується, тоді як нам “горить” ще позавчора. А взагалі, зараз вимальовується така модель, що Україна до 2030 року має бути основним форпостом оборони НАТО, але без членства в Альянсі. Тому вони ось ті договори про гарантії безпеки, які Зеленський намагається підписати, хочуть імплементувати в рамках лише “Великої сімки”. Тобто, йдеться про те, що G7 візьме на себе витрати на воєнну допомогу Україні – купівлю озброєння, будівництво воєнних підприємств, тощо. І ось тепер НАТО хоче перехопити цю ініціативу, оскільки в них є побоювання, що з приходом Трампа до влади у США існує висока вірогідність, що він буде намагатися вивести Сполучені Штати з НАТО. А що собою представляє НАТО без Америки, якщо 70% воєнного потенціалу Альянсу – це саме США – питання риторичне. Ось в такій ситуації перебуває НАТО, а ми що маємо? Маємо, масовані ракетні атаки, знищення наших військ, в тому числі авіації. Натомість авіації від партнерів поки ніякої не має. Досі невідомо, чи виділять нам американці F-16  чи не виділять. Тобто, ситуація невизначена. І особливо критична ситуація склалася з засобами протиповітряної оборони.

- До речі, саме на ППО було зроблено акцент на засіданні Україна-НАТО, де офіційний Берлін заявив, що негайно ініціює аналіз усіх наявних не лише в союзників, а й узагалі у світі, систем та батарей Patriot, а також інших систем ППО для надання їх офіційному Києву.

- Важливо розуміти, чому наразі розставляються саме такі акценти. А розставляються вони тому, що змінилася стратегія Росії. Якщо до 2024 року РФ намагалася окупувати Україну, то тепер Росія, розуміючи, що окупаційні плани є недосяжними, намагається знищити Україну. Знищити, підкреслюю, фізично. Так само, як вона знищила Авдіївку, Бахмут, Маріуполь...  Оскільки Росія не може взяти великі міста, вона хоче стерти їх з обличчя  землі. Тому ми бачимо, як посилилася кількість ракетних ударів, а також ударів баражуючими бомбами, котрі перетворюють наші міста в купу щебню. І в цій ситуації, враховуючи, що у нас не має  належної авіації і далекобійного озброєння для неї, нам конче потрібні засоби протиповітряної оборони. А говорити союзникам дипломатичною мовою, мовляв, слухайте, хлопці, ну, дайте нам хоча б щось – не має жодного сенсу. Вони глухі. Вони не чують. Тому, повертаючись до початку нашої розмови, зазначу ще раз важливість саме емоційної складової особливо в тому, що стосується систем Patriot. І в ситуації, коли триває війна і коли НАТО фактично ховається за нашою спиною, Зеленський і Кулеба, відкидаючи традиційні дипломатичні реверанси, правильно роблять, що поливають їх холодним душем, аби врешті-решт прийшли до тями. Україні мають дати все, включно з військами, тому що далі росіяни будуть воювати, в тому числі і нашими громадянами, на території країн НАТО. І Макрон це зрозумів і озвучив.

- Так, пан Макрон зрозумів, але не зрозуміли його, адже ми бачили, як з усіх сторін, в тому числі з Вашингтону, посипалися заперечення, мовляв, ніхто ніяких військ в Україну відправляти не збирається, Боже збав!

- Це все тільки посилює впевненість Путіна в тому, що потрібно відкривати другий фронт, де йому світить набагато більше успіхів, аніж на фронті українському. І для цього Путіну не потрібна мільйонна армія – йому там цілком достатньо буде й двохсот тисяч “визволителів”.

Читайте також: Україна наближається до критичного моменту, - Єрмак