Ми програли війну і краще поки що все «заморозити» - Олексій Голобуцький

На цьому тижні у Верховній Раді відбулося досить показова подія: біля парламентської трибуни зібралися нардепи від трьох фракцій - «Європейської солідарності» Петра Порошенка, «Батьківщини» Юлії Тимошенко і «Голосу» Святослава Вакарчука. Вони в унісон зачитали ультиматум президенту Зеленському напередодні його зустрічі в «нормандському форматі». Політсили, які позиціонують себе як опозиція, вимагають, щоб «Зе» на зустрічі 9 грудня з Меркель, Макроном і Путіним не йшов ні на жодні компроміси щодо європейського та євроатлантичного курсу України, не погоджувався на проведення виборів на тимчасово окупованих територіях Донбасу до виведення російських військ, а також роззброєння незаконних формувань, встановлення контролю над держкордоном. Крім того, три фракції вимагають від Зеленського, щоб той не відмовлявся від міжнародних судових процесів проти Росії.

Паралельно політсили Порошенко, Тимошенко і Вакарчука закликали українців вийти на Майдан Незалежності 8 грудня - за день до саміту «Нормандської четвірки». Наскільки виправданими сьогодні є заклики до протестних акцій, з урахуванням того, що, згідно з свіжої соціології, більшість українців підтримує ініціативи чинного глави держави щодо врегулювання ситуації на Донбасі, - поцікавилася Lenta.UA у відомого політолога Олексія Голобуцького.

Читайте також: Зеленський перед зустріччю з Путіним завдав удару його київському куму

- Три фракції Верховної Ради - «Євросолідарність», «Голос» і «Батьківщина» закликають українців 8 грудня напередодні візиту президента Зеленського в Париж, де пройде зустріч «нормандської четвірки», вийти Майдан на акцію протесту. Як в даному випадку пояснити позицію ЄС, яка таким чином, фактично протестує проти Мінських угод, укладених кілька років тому їх лідером Петром Порошенком?

- Справа в тому, що те, що сталося п'ять років тому, не можна переносити на сьогоднішній день. Тоді, під час підписання Мінських домовленостей, це було всього лише мовчазне розуміння того, що їх ніхто не збирається виконувати. Але треба розуміти, що Мінськ - це вчорашній день. А ось сьогоднішні спроби виконати мінські умови в тій послідовності, в якій вони прописані, без повернення кордону України... Ну, звичайно ж, проти цього неодмінно буде виступати і стояти на вулицях значна частина населення.

- Тобто, ви вважаєте, що протестні акції напередодні «нормандки» - виправдані?

- Я вважаю, що діючий глава держави повинен розуміти, що не всі, м'яко кажучи, в суспільстві, хочуть миру в тому сенсі, який в це поняття вкладає Росія. І останні заяви Зеленського, а також глави МЗС Пристайка свідчать про те, що вони все прекрасно розуміють.

- Розуміють - що?..

- Розуміють, що одна справа - 73% на виборах, а інше, коли на вулиці виходять сотні тисяч активних громадян. Вони розуміють, чим це все може закінчитися в результаті.

- А чому, протестуючи проти Мінських угод, парламентські політсили не пропонують альтернативи, яка могла б бути реалізована на практиці і прийнята суспільством?

- Тому що такої альтернативи просто немає. Яка альтернатива? Ми програли війну. Зрозуміло, що будь-які наші політичні діячі цього ніколи не визнають, але факт залишається фактом - вони програли війну. У чому, питається, складається наша перемога, коли ми зараз домовляємося про те, на яких умовах нам повернуть наші ж території?!

Ми просто обговорюємо варіанти. Перший варіант - це коли ми повертаємо Донбас на умовах Росії і перетворюємося в незрозуміле квазідержавне утворення. І другий варіант, про який, до речі, ще зовсім недавно говорив сам Зеленський - «заморожування» конфлікту, стіна, рів, до тих пір, поки ми не зможемо реально вирішити проблему. Зараз ми це зробити не можемо ні військовим способом, ні методом підняття проукраїнських повстань в Криму та Донбасі. Залишається чекати поки розвалиться Росія. Але ж насправді можна і з меншою територією існувати.

- На що ви натякаєте?

- Я не кажу конкретно про стіну. Я говорю про те, щоб локалізувати ситуацію, щоб не гинули під час обстрілів наші військові. Потрібно домовлятися з іноземцями, з миротворцями потрібно робити все, що завгодно, лише б у нас гинуло менше людей на фронті. Тобто, потрібна активна межа на нашій території з російською окупацією. Іншого варіанту я не бачу. Якими тут можуть бути аргументи? Аргумент простий. Навіть якщо уявити, що Росія погодиться повернути нам контроль над нашим кордоном і люди повернуться в свої зруйновані будинки... там в результаті може і справді виникнути ситуація, дуже схожа на громадянський конфлікт.

Треба чітко і тверезо розуміти: всім на нас плювати, перш за все - Заходу. Для Заходу найкращий варіант був би, щоб це все виглядало як громадянська війна. «ЛНР», «ДНР»... вирішуйте собі між собою все, що завгодно. Треба розуміти, що вони бояться Росію, бояться перекрити геополітичне повітря ядерній державі...

- А якщо піти таким шляхом, який окреслили ви, наскільки підвищаться шанси України опинитися реально, а не декларативно під парасолькою НАТО?

- Поки у нас не буде 70% людей, які хочуть в НАТО, жодних шансів у нас немає. Проти кого було зорієнтоване НАТО? Не проти Китаю, терористів якихось. Воно - проти Варшавського блоку, спадкоємицею якого є Росія. І на сьогодні єдиною великою країною, яка воює з РФ, є Україна. Тому, тут все залежить від українців. Якщо європейці дивляться, що у нас 50% хочуть в НАТО, а 40% не хочуть, навіщо їм цей зайвий головний біль? Тобто, спочатку нам самим необхідно чітко визначитися.

- На тлі переговорів про Донбас, на другий, а то й сказати - на десятий план відійшов Крим. Чому, як ви вважаєте?

- Почнемо з того, що за шість років росіяни повністю змінили на кримському півострові етнічну картину. Якщо навіть припустити, що з РФ щось трапиться і Крим повернеться в Україну, ми не побачимо там українців. На превеликий жаль.

- Чи поділяєте ви думку деяких ваших колег-політологів про те, що під час зустрічі в «нормандському форматі» в Парижі 9 грудня, президентові Зеленському доведеться грати одному проти трьох?

- Не думаю, що слід робити настільки категоричну постановку питання. У кожної країни там є свої інтереси, які в деяких моментах збігаються з інтересами України, а в інших - з російськими. Кожен приїде на зустріч зі своєю грою. Меркель хоче залишити якесь спадок, тому що зрозуміло, що через рік вона піде. Макрон? Йому необхідно продемонструвати хоча б причетність до якогось зовнішньополітичного успіху.

Найбільш сильні позиції у Путіна. Він контролює територію і бачить бажання Зеленського, на якого тисне громадськість, час і якому вкрай важливо зустрітися і домовлятися. А на Путіна тисне хіба що вічність, він ще 20 років може правити, тоді як «Зе» потрібно хоча б рік нормально протриматися.

Але в будь-якому випадку, говорити про те, що в ході засідання «нормандської четвірки» все підуть єдиним фронтом проти Зеленського, я б не став. Разом з тим, я переконаний, що Зеленський вчинив неправильно, коли почав педалювати тему «Нормандки» з ключовим питанням Донбасу зараз. І якщо на Банковій думають, що якщо у них нічого не вийде, вони ні про що не домовляться і зможуть відійти на старі позиції, які займали чотири-п'ять місяців тому, вони глибоко помиляються.

Хотів би зробити один дуже важливий акцент. Російська пропаганда під час нашої президентської і парламентської кампаній в 2019 році змістила пріоритети. Вони все обіграли так, що війну у нас почав Порошенко, війна - це «заслуга» Порошенка і так далі. У підсумку все почали забувати про те, що Росія на нас напала, коли Порошенко ще навіть не став президентом. І він (Порошенко - Ред.) зіткнувся з такою ж проблемою, з якою зустрівся зараз і Зеленський, і з тим самим набором питань - Що ж робити? Як воювати з державою, яка в десять разів більше, яке має потужну армію і має статус ядерного?

- Чи є у нас напередодні засідання «четвірки» свої козирі?

- Є. Газова проблема - це дуже серйозний козир в наших руках. Тут у нас є серйозний союзник в особі Сполучених Штатів. Але якщо говорити про «нормандський формат», в якому США не беруть безпосередньої участі, треба розуміти, що Путін взагалі не має наміру ні про що домовлятися. Він навіть не визнає будь-яку причетність до так званих «ДНР/ЛНР». Ідеальний варіант для Путіна - зробити все, щоб невизнані «республіки» Донбасу стали учасниками переговорного процесу.

- А який ідеальний варіант для нас?

- У нас його, на жаль, немає. Найкращий з найгірших варіантів - це «заморожування» процесу. Потрібно поки що вдавати, що де-факто ми розуміємо, що це не наша територія, яку ми не контролюємо, але де-юре ми це не визнаємо.

Наталія Ромашова

Читайте також: Меркель приготувала до "нормандського саміту" сюрприз для Путіна