Катастрофічно тане мерзлота, ще недавно називана "вічною"

Звіт Лапландського природного біосферного заповідника за 2018 рік майорить сенсаціями: виявлено цілу низку видів комах, які характерні скоріше для узбережжя Чорного моря, але аж ніяк не для вододілу Білого й Баренцового морів. 

Так, на Кольському півострові вперше відзначені рідкісний європейський вид зеленомошників Kowarzia tenella, Gaurax dubius із сімейства злакових мушок, Arachnospila hedickei із сімейства дорожніх ос, Osmia uncinate із сімейства бджіл справжніх, пісочна оса Crossocerus walkeri, Adelognathus longithorax із сімейства наїзників-іхневмонід. Уперше на європейській півночі зустріли два види ос-блискіток: Chrysis angustula і Сhrysis borealis. А побачений рідкісний європейський вид Stenomacrus ungula із сімейства наїзників-іхневмонід, поширення якого ще недостатньо вивчено, раніше був відомий за знахідками в Фенноскандії, Ірландії та Болгарії.

"Наукові співробітники очікують у 2019 році нових досягнень і цікавих відкриттів", – оптимістично завершують свій звіт науковці Лапландського заповідника. Їхні колеги з Глобальної мережі моніторингу кріолітозони (GTN-P) не такі оптимістичні.

Читайте також: Сдержать глобальное потепление: мир согласовал свод правил

Global terrestrial Network on Permafrost – міжнародна програма зі спостереження за параметрами мерзлоти, у підручниках з географії ще нинішнього допенсійного покоління називалася "вічною", а тепер більш обережно зветься "багаторічною". Створена Мережа на початку 1990-х Міжнародною Асоціацією Мерзлотознавства в межах Усесвітньої системи спостережень за кліматом. Мета – отримання вичерпної картини просторової структури й мінливості багаторічномерзлих порід.

Картина не те щоб безрадісна, – у природи немає поганої мерзлоти, – а, скоріше, безвихідна перед фактами неминучості. 

Науковий журнал Nature Communications оприлюднив перший із 2007 року масштабний звіт GTN-P про розмерзання вічної мерзлоти. Це результат десятирічної роботи науковців із 26 країн, які заміряли температуру мерзлоти в Арктиці, Антарктиці та високогірних районах Землі на глибині понад 10 метрів (для виключення сезонних коливань температур).

Nature Communications – британський науковий журнал з редакціями в Лондоні, Нью-Йорку та Шанхаї, що випускається Nature Publishing Group з 2010 року. Видання унікальне: воно не платить гонорар, а навпаки, стягує плату з авторів (у США – 5200 доларів за публікацію), оприлюднюючи при цьому понад 100 наукових статей на тиждень.

Так от, у статті, підготовленій 48 науковцями, стверджується: по всьому світу температура мерзлоти на глибинах понад 10 метрів за 10 років зросла від 0,3 до майже градуса за Цельсієм. А дестабілізація мерзлоти, нагадують науковці, – це виділення в атмосферу додаткових обсягів вуглекислого газу й метану від розкладання накопиченої в товщі мерзлоти органіки. Іншими словами, тане мерзлота, викликана глобальним потеплінням, бере участь у глобальному потеплінні, тим самим прискорюючи своє власне танення. 

"Тенденції зміни температури повітря в зоні суцільної мерзлоти в Арктиці добре узгоджуються з темпами зміни температури вічної мерзлоти, що дозволяє припустити, що посилене потепління вічної мерзлоти в Арктиці відображає атмосферне потепління, – констатують мерзлотознавці. – Однак в арктичній зоні вічної мерзлоти температури повітря статистично змінилися в період з 2006 по 2014 рік, тоді як температури вічної мерзлоти збільшилися". 

Мерзлотознавці відстежували 123 свердловини, пробурені по всьому світу. Виявилося, що за ці десять років у 71 свердловині температура зросла (у 5 з них мерзлота вже тане), і лише в 40 точках залишилася незмінною (у 12 свердловинах на сході Канади, півдні Євразії і на Антарктичному півострові температура мерзлоти зменшилася).

Найсуттєвіше, – майже на градус Цельсія, – потепліло в двох свердловинах на північному сході та північному заході Сибіру. В Арктиці в цілому на територіях, де на вічну мерзлоту припадає понад 90% відсотків площі, температура мерзлоти зросла на 0,3 градуса, в інших районах – на 0,2 градуса. 

Температура мерзлоти в Альпах, Гімалаях і горах Скандинавії зросла в середньому на 0,19 градуса (при цьому в гірській тундрі на півдні Якутії виявлено свердловину з потеплінням на 1,15 градуса), а в Антарктиці – на 0,37 градуса. 

"Поточний глобальний моніторинг температури вічної мерзлоти ще не ідеальний через обмежену можливість відбору проб у таких регіонах, як Сибір, Центральна Канада, Антарктида, Гімалаї й Анди, – уточнюють науковці, автори статті. – Збільшення кількості наявних майданчиків моніторингу за рахунок спільного розміщення з метеорологічними станціями могло б значно поліпшити розуміння впливу мікроклімату, а також надало б нові дані, необхідні для комплексної оцінки реагування на зміну клімату, що досі триває". "Усі ці дані говорять нам про те, що вічна мерзлота теплішає не просто в окремих точках і регіонах, але по всьому світу й практично тими ж темпами, що й сам клімат, зміна якого призводить до прогрівання повітря та збільшення товщини снігового покриву, особливо в Арктиці. Ці два фактори, у свою чергу, призводять до потепління колись вічної мерзлоти", – підводить риску Гвідо Гроссе з Інституту Альфреда Вегенера (ФРН).

(Заставе фото travel-s-child)

Читайте також: