Диктаторський джип. Чому ніхто не спокусився на авто Чаушеску

«Геній Карпат» використовував машину для поїздок на полювання і офіційних візитів, але навіть скромна стартова ціна в $33 тис. не надихнула колекціонерів. Незважаючи на інтерес до епохи, яку сам диктатор назвав золотою, автомобілі румунського лідера (а у нього їх було два десятки) цінуються досить невисоко. Нещодавно, скажімо, розкішний Mercedes-Benz 350 SL Roadster 1973 року випуску пішов з аукціону у Штутгарті всього за 50 тис. євро. І це при тому, що на спідометрі машини всього 17 439 км пробігу, а спеціальне обладнання включає короткохвильову радіостанцію Becker, встановлену в бардачку.

Є, щоправда, і виключення. Так, Rolls-Royce Phantom V знайшов днями нового власника, який виклав за авто $445 тис. Автомобіль був замовлений для Чаушеску в 1966 році, але поїздити на ньому диктатору не довелося. У ті роки виходець із селянської родини з 4-класною освітою ще остаточно не забронзовів, і в партії вирішили, що ексклюзивний Rolls-Royce із кузовом ландо (з дахом над задньою частиною салону, щоб пасажир міг встати в повний зріст і вітати публіку) – це надто для простого слуги народу. Тому за три тижні до відправки машини в Бухарест румуни відмовилися від уже повністю оплаченого замовлення. Британці, втім, пішли до кінця – Rolls-Royce із телевізором, кондиціонером, винним баром і переговорним пристроєм для зв'язку з шофером був доставлений генсекові і... засунутий у дальній кут його гаража. Потім машину перепродали, а згодом RR з’явився на Бермудах, де двічі обслуговував королеву Єлизавету II під час її візитів.

Донині Ніколає Чаушеску залишається символом нестримної тяги до розкоші, що межувала з неадекватністю. У розпорядженні його сім'ї був 21 палац, 20 мисливських будиночків, 41 резиденція тощо. Подружжя Чаушеску мешкало в 80-кімнатному палаці із шовковими шпалерами, килимами ручної роботи на стінах і меблями в стилі Людовиков XIV і XV. У ванній кімнаті були золоті крани, а територією садиби ходили павичі – як тут не згадати колишнього українського президента. 

При цьому культ особи вождя перевершив усі мислимі навіть для соцтабору межі. В газетах Чаушеску називали «Дунаєм мудрості», «Творцем епохи небаченого відродження» і «Джерелом нашого світла» – у той час як реального світла в домівках співгромадян якраз не було. Через режим економії телебачення працювало дві-три години на день, у квартирах дозволяли включати не більше однієї лампочки потужністю 15 ват, а продукти розподілялися за картками.

Апофеозом стало присвоєння улюбленому собаці Чаушеску звання полковника румунської армії. У вільний від «служби» час лабрадор роз'їжджав Бухарестом в урядовому лімузині з мотоциклетним кортежем і харчувався кормом із лондонського супермаркету Sainsbury's, який доставляли диппоштою. 

Тож не дивно, що після трибуналу 25 грудня 1989 року, що тривав дві години, Миколу та Олену Чаушеску звинуватили в геноциді і засудили до розстрілу. Із сотень (!) добровольців, що визвалися виконати вирок суду, були відібрані четверо. Так завершилася «золота» епоха...

Максим Суханов, Lenta.UA

На головному фото: джип ARO, що належав Ніколає Чаушеску