На Венеціанській бієнале з проектом "Плетіння сіток" розпочав роботу Національний павільйон України

Венеціанська бієнале, яка проходить раз на два роки – найважливіша з суспільної точки зору світова подія у сучасному мистецтві. Вона, по суті, складається з двох частин – спільна виставка у венеціанському Арсеналі, будівлі-близнюку київського Мистецького Арсеналу та виставки у національних павільйонах. Такі павільйони є в небагатьох країн і Україна – серед них.

«Українська культура є частиною європейської культури. Україна є частиною Європи, частиною глобальної культури та її проблем. У цей важливий час, я дуже радий, що існує це місце, де художники можуть спілкуватись та обмінюватись досвідом, де вони можуть демонструвати свої культурні продукти. Саме для цього і існує цей великий простір. Щоб через мистецтво створювати нові можливості та об’єднувати нас», – сказав, як повідомляє сайт Міністерства культури та інформаційної політики України, комісар національного павільйону, заступник міністра з європейської інтеграції Тарас Шевченко.

Темою цьогорічної бієнале є «Іноземці скрізь». Український павільйон реалізує тему інакшості  через особистий досвід війни, еміграції, адаптації в нових суспільствах та трансформації мови під тиском російської агресії. 

Водночас назва українського проєкту — «Плетіння сіток» — походить від практики колективного плетіння маскувальних сіток, поширеної серед українців в умовах повномасштабного вторгнення, що досліджується як символ колективного опору перед обличчям війни.

У Національному павільйоні наявні чотири проєкти: інсталяція «Робота» Олександра Бурлаки, фільм «Цивільні. Вторгнення» Даніїла Ревковського та Андрія Рачинського, інсталяція «Щирі вітання» Каті Бучацької та відео «Сomfort work» Андрія та Лії Достлєвих. 

Фото: сайт МКІП