Кошулинський Руслан Володимирович

Народився 9 вересня 1969 у Львові. 

Освіта 

У 1991 році закінчив Кооперативний технікум у Львові. У липні 2006 року закінчив Тернопільський державний економічний університет за спеціальністю «право». 

Сім'я 

Одружений, виховує двох доньок і сина. 

Кар'єра 

З 1987 по 1989 рік – строкова служба в армії (у групі радянських військ у Німеччині). 

1991 рік – заввиробництва ресторану «Беркут» Яремчанського споживчого товариства (село Яблуниця, Надвірнянський район).

1991–1992 рр. – інженер з маркетингу МП Плай (Долина Івано-Франківської області). 

1992–1995 рр. – інженер-технолог МП ПТФ Канон. 

1995–1996 рр. – кухар, артіль старателів Полюс (Красноярський край, Росія). 

1999–2001 рр. – завідувач виробництвом ДП АТК Турист (Львів). 

2002–2003 рр. – заступник голови правління ОСБ МЖК Поступ (Львів). 

2006–2007 рр. – приватний підприємець СПД ФО Кошулинський Р. В. 

Політика 

У 2001–2002, 2004–2006 роках – помічник-консультант народного депутата України. 

У серпні 2008 року став заступником голови (Олега Тягнибока) Всеукраїнського об'єднання «Свобода». Член партії з 1996 року. 

З листопада 2010 року – голова фракції «Свобода» у Львівській міськраді, член постійної депутатської комісії з питань фінансів та планування бюджету. 

На парламентських виборах 2012 року Кошулинський пройшов до ВР за партійним списком «Свободи» під №12. На виборах очолював центральний виборчий штаб партії. 

З 13 грудня 2012 року по 27 листопада 2014 року – заступник Голови Верховної Ради України. 

У лютому 2015 року мобілізований для проходження служби в збройних силах України в зоні АТО. 

На виборах 25 жовтня 2015 висунутий кандидатом у мери Львова від ВО «Свобода». Поступився чинному меру Садовому в другому турі. 

Очолює секретаріат ВО «Свобода» та Львівську обласну організацію партії. 

22 січня 2019 висунутий кандидатом у Президенти України від об'єднаних націоналістичних сил. 

Скандали 

У 2013 році фракція Партії регіонів у Верховній раді спробувала відправити у відставку Кошулинського з посади віце-спікера Верховної Ради. Регіонали були незадоволені роботою свободівця і його ідеологічними уподобаннями. 

Їм удалося залучити 150 осіб зі своєї фракції та заручитися підтримкою з боку Компартії. Але голова фракції ПР Олександр Єфремов вирішив не виносити це питання на голосування. Це стало приводом для чуток про таємні контакти Кошулинського з регіоналами.

8 грудня 2015 року в сесійній залі Львівської облради (під час його пікетування учасниками АТО разом з їхніми сім'ями) зав'язалася бійка між Русланом Кошулинським і помічником голови Львівської облради Валентином Харловим. Кошулинський звинуватив Харлова в провокації – спробі підбурити воїнів АТО зі свободівцями – і накинувся на нього з кулаками. 

Опоненти та ЗМІ пов'язували Кошулинського та «Свободу» в цілому з кримінальним авторитетом «Вовою Мордою» (Володимиром Дідухом), якого називали одним з реальних «господарів» Львова. Кошулинський це заперечує, стверджує, що бачив його раз у житті, коли той хотів вирішити за допомогою «свободівців» питання у Львівській облраді, але отримав відмову. А чутки про його дружбу зі «Свободою» – нібито помста за відмову співпрацювати.

Доходи

У декларації за 2017 рік Кошулинський зазначив 155 тисяч гривень доходу. З них 23 тисячі він отримав від своєї партії за управління її львівської організацією. 

130 тисяч гривень заробила дружина Кошулинського Марія, яка працює у фармацевтичній компанії «Галичфарм». 

Ще 2 тисячі гривень він заробив на вкладах в українських банках. Серед грошових активів львівського депутата – 151 тисяча гривень і 7 тисяч доларів, які він зберігає готівкою та на банківських рахунках. 

Живе Кошулинський у Львові, де зареєстрував у декларації власний будинок площею 235 квадратних метрів та земельну ділянку на 334 квадрати. У дворі він будує теплицю, альтанку та гараж. 

Також у його декларації є електрокар Nissan Leaf, на якому пересувається дружина, і «Запорожець» ЗАЗ 968М 1988 року випуску з причепом. 

Цитати 

Про сибірське золото: «Побачив оголошення, що їде в Сибір артіль старателів на золото (1995 рік). І я поїхав кухарем. Працював по 12–14 годин на добу без вихідних, але на той час мав космічні заробітки – 300–500 доларів на місяць. Так три роки. Вирішив, що ні, так не піде, треба повертатися. До Львова приїхав. А роботи немає, бізнес не відкрити, людина в рідній країні – ніхто». 

Про війну та патріотизм: «Патріотизм – коли на шум «наших б'ють» збігаються всі. Поки Україна не стане єдиною в бажанні перемогти, ми не переможемо. Завдання центральної влади – максимально популяризувати патріотизм, максимально об'єднувати націю в боротьбі з дуже сильним ворогом. Влада цього не робить. Зараз у Києві ми не розуміємо, чи є в Україні війна». 

Про геополітику: «Україна повинна дуже швидко стати такими собі Ізраїлем або Швейцарією, українським їжаком, щоб той величезний російський ведмідь навіть боявся підійти». 

Про артилерійські дуелі: «Те, що ми бачимо сьогодні, – це не війна стрілецької зброї, це війна артилерії. Досить вагомі артилерійські дуелі сьогодні відбуваються між нами й російськими найманцями». 

Про націоналізм: «Я християнин, я люблю всіх людей, але українців я люблю трошки більше. Я люблю всіх дітей на планеті, але своїх дітей я люблю трошки більше. Це і є ознака націоналізму». 

Про смертну кару і ядерну зброю: «Смертна кара під час війни може бути за зраду батьківщині. Ядерна зброя... так, це реалістично зараз із фінансової та політичної точок зору. Очевидно, світова спільнота не дасть нам цього зробити, але до того треба рухатися. Ніхто не заперечить, що ядерний щит – це найпотужніший захист, який тільки може бути».