Померла лауреатка Нобелівської премії з літератури

Життя, яке при поверхневому розгляді здається вдалим, іноді (а, можливо, і завжди) при наближенні виявляється не таким вже щасливим.

Цікаво, чи погодилася б з цим канадська письменниця оповідань та лауреат Нобелівської премії Еліс Манро, про смерть якої повідомляє сьогодні The Guardian . Жила вона довго, 92 роки, ось тільки страждала на деменцію більше десяти років. І якщо врахувати (про що британське видання не пише), що Нобелівську премію їй присудили у 2013 році, виходить, що вона на той час або була вже в такому стані чи близькому до нього. Напевно, вона могла б написати про це оповідання - якби могла.

Підписуйтеь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Ну а коли Манро була ще у формі, про її творчість захоплено відгукувалися її колеги, що трапляється далеко не завжди. Маргарет Етвуд назвала її «одним із найбільших письменників англійської фантастики нашого часу», а Салман Рушді похвалив як «майстра форми».

Манро народилася в 1931 році в сім'ї фермерів, які вирощували лисиць і птахів, жили недалеко від Уінгема, Онтаріо і щосили намагались вижити під час Великої депресії. Вона вступила до університету та провчилася два роки, перш ніж переїхати до Ванкувера зі своїм першим чоловіком Джеймсом Манро. Описуючи себе як «домогосподарка з четвіркою з мінусом», Манро почала писати щоразу, коли її дочки спали – ось, додамо ми, виявляється, і весь секрет, чому вона почала з оповідань. 

Втім, колись вона спробувала написати роман, але, як сама потім казала, «щось у ньому було в'ялим», і розділила його на збірку пов'язаних оповідань «Життя дівчат і жінок», яку було опубліковано 1971 року.

У журналі New Yorker, що для автора оповідань майже те саме, що букерівська премія для автора романів, вона дебютувала у 1977 році, а далі друкувалася у таких елітних виданнях, як Paris Review та Atlantic Monthly.

Незважаючи на неодноразові спроби, роман у неї так і не вийшов. Але репутація Манро продовжувала зростати у міру того, як її історії ставали все більш масштабними та складними. Букерівську премію вона здобула у 2009 році, а Нобелівську премію, як було сказано вище, у 2013 році.

Фото: Вікіпедія