Відкритий лист Христини Браіловської, яку кудись «заводять олігархи»

Будучи не публічною людиною, мені було дуже незвично зважитися на таке офіційне звернення до мас-медіа. Однак, публікації останніх місяців у ЗМІ настільки шокували мене своїм цинізмом, що я вирішила все ж викласти свою точку зору, а головне спростувати недостовірні відомості, а часом просто відверту брехню, яку поширюють про мене.

Мене звуть Христина Браіловська. З усього, що останнім часом про мене написано у різноманітних статтях, які масово з'являються в інтернет-виданнях, правда полягає лише у тому, що, як уже зазначено вище, я дійсно людина непублічна і ніколи до цього не прагнула.

Свої коментарі до цих рекомендованих публікацій даю не з метою виправдатися, а для того, щоб читач зміг оцінити, ступінь віроломства деяких «персонажів», а також визначити для себе чи варто довіряти інформації, що публікується окремими продажними ЗМІ інформації, так як аналогічним чином, людей можуть вводити в оману і з будь-яких інших питань, не пов'язаних безпосередньо з моєю персоною. Сподіваюся на те, що у підсумку, мислячі та незаангажовані люди зможуть відокремити правду від вигадки. Весь цей каскад брехні й напівнепритомного марення залишаю на совісті його замовників, оскільки він нічого не вартий.

Будучи на даний час, як кажуть, держслужбовцем середньої ланки, почала свою кар'єру 2007 року у Мінприроди, а не 2012 року в Держгеонадрах «на посаді радника Олега Проскурякова», як про мене пишуть. У Мінприроди пройшла шлях від головного спеціаліста до заступника директора департаменту. Головспецом пропрацювала не три місяці, пішовши на «стрімкий зліт», а три роки. Надалі, я дійсно очолила юридичне управління Держгеонадр (до речі, до цього призначення керівну посаду я займала вже два роки).

Окремо хотіла б заявити (а може когось і заспокоїти) повідомивши, що шановних громадян Фукса, Хомутинника, Кононенко та інших, яких мені приписують у друзі або знайомі, або ще невідомо у які зв'язки, я взагалі не знаю! Колишнього Міністра екології Злочевського востаннє я бачила на робочій нараді 2012 року, коли ще працювала в Мінприроди. Пана Коломойського я не знаю також. І щось мені підказує, що навряд чи він взагалі підозрює про моє існування. Втім, заради справедливості варто зауважити, що після останньої статті на «Обозревателе», він, можливо, вже чув про мене.

У зв'язку з цим, хотіла б дати пораду всім моїм «літописцям»: ви вже якось визначтеся, «чиїх я буду». То я - «людина Злочевського», то «Коломойського», то Фукса, Хомутинника і Кононенко разом узятих. Якась суцільна невизначеність у вас. Брехати-то ж треба якось системно, чи що, а то у вас каша суцільна.

Тепер щодо «каскаду програних судових справ в інтересах компаній». Тут, у межах дотримання етичних норм, спробую бути стриманою і не опускатися до бульварного рівня авторів публікацій, спробую пояснити, як кажуть, на пальцях. І щоб відразу показати весь абсурд викладеного, почну з яскравого, а саме, - інкримінована мені недбалість при розгляді у суді справи щодо «Атомних енергетичних систем України (АЕСУ), що стало у свою чергу причиною видачі п'яти спецдозволів без проведення аукціону.

На доказ, можете ознайомитися з рішенням суду, що зобов'язує Службу видати ці спецдозволи.

Однак, у викладі цієї історії упущене головне. А саме, - зазначені спецдозволу видавалися, коли мене, виключно під надуманим приводом, тимчасово відсторонили від виконання посадових обов'язків і, як мені особисто здається, виключно з метою «протягнути» необхідну документацію через юридичне управління Держгеонадр. І з цим завданням, свого часу, успішно впорався мій заступник, яка була призначена виконуючою обов'язки та яка, до слова, і цілеспрямовано створювала необхідні умови для мого тимчасового відсторонення від керівництва довіреним управлінням. Тобто, до видачі цих спецдозволів і візуванням відповідного наказу я не маю жодного стосунку, за рівним рахунком, як і не беруся зараз судити про причини, цих дій, здійснених під час моєї відсутності та особам, які давали відповідні вказівки.

Справедливості заради слід зазначити, для виправлення ситуації, за моєю вказівкою, була подана апеляція, потім касація, а у підсумку оскарження до Верховного Суду України (ВСУ) з клопотанням про припинення. Останнє було задоволене і, відповідно, спецдозволи на той момент видані не були. ВСУ повернув справу на першу інстанцію і у тих жорстких умовах, в яких на той момент опинилися мої юристи, позов вважався для нас виграним, оскільки Держгеонадра зобов'язали не видати спецдозволу, а розглянути подані заяву відповідно до чинного законодавства.

Тепер про «спеціальне подігрування компаніям з метою отримання спецдозволів» і про «системний характер» таких дій. Якщо проаналізувати характер судових рішень, якими Держгеонадра зобов'язують видати спецдозволи на розробку, то чітко проглядаються основні причини задоволення подібних позовів. А саме, - це порушення порядку та строків розгляду поданих до Держгеонадр документів.

Однак, тут хотілося б підкреслити, що неможливо контролювати те, що не пербуває у твоїй компетенції, зокрема, це стосується перш за все термінів розгляду. Останнє є прерогативою і прямим функціоналом інших підрозділів, які я ніколи не очолювала і відповідно не лише не організовувала якісь подібні схеми, про які пишеться, але і не змогла б це зробити, не маючи на те необхідних посадових повноважень.

Питання цієї проблематики неодноразово озвучувався мною, у тому числі відповідними письмовими документами на адресу керівництва Держгеонадр з метою проведення детальної перевірки у Департаменті надрокористування саме у зв'язку з порушеннями, що мають зазначену вище негативну судову практику. Хочу підкреслити, що всі мої доповідні записки та пропозиції з цього питання просто проігноровані. Єдиною реакцією, що послідувала було ініційоване щодо мене дисциплінарне провадження за «програш» судової справи, за якою Держгеонадра на півтора року прострочила терміни розгляду поданих документів. Однак, будь-яких дій щодо посадових осіб Служби, які безпосередньо допустили настільки кричуще порушення, не було ...

Незважаючи на все це, дозволю собі нескромність і заявлю, що саме мною, у результаті, і була поламана подібна негативна судова практика, після чого українські суди перестали виносити рішення, що зобов'язують Держгеонадра видавати дозволи на використання надр, а стали лише зобов'язувати Службу розглянути подану заявку відповідно до закону (тобто застосування дискреційних повноважень). Так само, я є автором проекту з електронних торгів, що схвалені міжнародним співтовариством. Під моїм керівництвом ініційовано внесення низки змін до Постанови КМУ № 615, якою визначається порядок видачі дозволів на розробку надр, що дозволило усунути окремі прогалини у нормативній базі і значно знизити корупційні ризики при прийнятті рішень у сфері надрокористування та багато іншого.

Однак, безумовно, при відповідному бажанні, з приводу «програних мною судів» можна написати ще дуже багато, «висмоктуючи з пальця» звинувачення на мою адресу, але, думаю, виходячи з викладеного, суть цієї обмови має бути зрозумілою і очевидною. І кому, як не закулісним замовникам і авторам цих статей, знати істину.

Читаючи всі ці пасквілі про себе, ніяк не можу зрозуміти одного, постійно мусована їхніми авторами тези, - як мене можна «кудись пророкувати» !? Якщо призначення на посаду здійснюється за результатами проведеного конкурсу, то хто може когось «пророкувати»?

В останніх статтях взагалі йдеться, що конкурсна комісія, виявляється, не приймає рішень, а вирішує особисто Прем'єр-міністр, що саме по собі є нонсенсом і некоректним висловлюванням про вищу посадову особу нашої країни. При цьому, автори статей, з якихось абсолютно невідомих для мене причин, намагаються зіштовхнути мене з Романом Опімахом. Хотіла б їх сильно розчарувати, - це абсолютно марно. У нас з Романом Опімахом немає жодних конфліктів, а відносини чисто ділові і ґрунтуються на взаємній повазі та професіоналізмі, втім, як і з іншими учасниками конкурсу. Всі кандидати на моє глибоке переконання є особистостями.

Автори всіх цих статей (мої близькі сказали мені, що нарахували їх більше 50) навіть не задумалися про те, що по суті, своїми публікаціями вони намагаються вплинути на результати конкурсу, схилити Міністра, конкурсну комісію та Прем'єр-міністра до заздалегідь певної думки та рішення, але ж це не зовсім законно. Питання етики я у даному випадку виключаю, оскільки у зв'язку з тоном ведення «діалогу», нецензурної лексики та прямих особистих образ з боку окремих блогерів на мою адресу, він тут взагалі недоречний.

У подібному конкурсі я беру участь уже втретє (на попередньому, наприклад, не пройшла, зайняла за балами друге місце), однак з таким цинізмом, брехнею і відвертим хамством на свою адресу зіштовхуюсь вперше!

Мені все одно, хто пише ці статті, хотілося лише побажати цим горе-письменникам одного, - поважайте один одного, нам же з вами у цій країні жити! Не потрібно лити примітивну брехню на своїх уявних опонентів і плодити навколо себе цей бардак і хаос, поводьтеся гідно і будьте людьми за будь-яких ситуацій, навіть якщо комусь так не хочеться йти, а хтось дуже хоче повернутися ...

Бажаю вам усім жити у гармонії зі своєю совістю. Я ж, у свою чергу, обіцяю не реагувати на всі ваші злісні випади і провокації на мою адресу і буду наполегливо готуватися до завершального етапу конкурсного відбору, що б показати найкращий результат. Не хочу і не буду відповідати на вашу брехню і злобу. Знаючи, що і як потрібно зробити, маючи для цього необхідний досвід, я лише хочу застосувати отримані мною знання і вміння для того, щоб змінити ситуацію у нашій країні у кращий бік, бути корисною і потрібною суспільству, в якому я живу.

Христина Браіловська

Ілюстраційне фото: Гордон