Україна має потребу в зміні моделі управління законодавчим процесом

На черговій сесії депутати Верховної Ради прийняли 217 нормативних-правових актів. Багато це чи мало? Давайте подивимося: всього на розгляді в комітетах і комісіях знаходиться 21 775 проектів. Робимо простий математичний розрахунок, і виявляється, що від загальної кількості «слуги народу» змогли обробити менше 1% (!) документів.

Прожити півстоліття за півроку

Підіб'ємо деякі підсумки і поставимо кілька запитань. Отже, з 217 нормативних актів 66 відносяться до категорії «закон». Країна в очікуванні кардинальних змін, утім лише 23 закони прийняті вперше, інші – це правки до чинних законів. При цьому серед нових – 12 про ратифікацію міжнародних угод і конвенцій і лише 11 написаних з нуля. Всі ці дані отримані з простого анализу офіційної інформації на сайті ВРУ. Як виборець я вважаю, що ефективність роботи парламенту можна оцінити, як прийняття ось цих 11 нових законів за всю сесію.

Важко сказати, скільки нових законів має бути прийнято. Об'єктивних критеріїв оцінки немає. Але будь-яка розсудлива людина розуміє: з такими темпами, щоб розглянути весь масив накопичених проектів, парламенту знадобиться ще 50 років. І це за умови, що нових законопроектів не буде. Ситуація, що склалася, буквально «кричить» про непрацюючу законодавчу систему. 

Така перевантаженість комітетів і прийняття переважної кількості другорядних актів може свідчити про просування інтересів окремих лобістських груп і політичну корупцію. З іншого боку, немає жодних гарантій, що парламент приймає закони, котрі мають першорядну важливість для людей.

Лобісти «заморожують» громадські інтереси

«Переможець» антизамагання комітетів Верховної Ради в законотворчій ефективності – комітет з питань запобігання та протидії корупції. У ньому накопичився 3591 законопроект, а найстаріший з них надійшов ще в березні 2015 року. Вже три з половиною роки на розгляді комітету з питань запобігання та протидії корупції знаходиться проект закону «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» (щодо проведення спеціальної перевірки)». Хочеться запитати депутатів: чи не є «високоефективна» робота цього комітету однією з причин того, що всі спроби викорінити корупцію в нашій країні призводять лише до її подальшого зростання?

«Срібний» призер антиперегонів – комітет з питань бюджету. На його розгляді знаходиться 3529 законопроектів. Із 3 липня 2015 року депутати працюють над проектом закону «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо визначення Основних напрямів бюджетної політики». При цьому щороку прийняття бюджету Верховною Радою перетворюється на фарс, під час якого спливають неприємні історії про «розпил» державних коштів. То може, причина в тому, що депутати на четвертому році п'ятирічної сесії не можуть визначитися з основними напрямами бюджетної політики? 

Третє місце і «заслужена» бронзова медаль у наших перегонах належить парламентському комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції, на розгляді якого знаходиться 3356 законопроектів. Усі інші комітети йдуть з великим «відривом» від «лідерів» антиперегонів. Четверте місце – у комітету з питань правової політики і правосуддя – 1423 законопроекті. В комітеті із закордонних справ знаходиться всього 172 законопроекти. Комітет з питань культури і духовності «накопичив» 197 законопроектів. 

Головна тенденція роботи комітетів Верховної Ради полягає в тому, що в кожному комітеті «завислі» законопроекти мають першорядну важливість для розвитку країни. У той час як «другорядні» і більш «свіжі» були успішно прийняті депутатами. Серед «завислих» – законопроект «Про увічнення пам'яті щодо Революції Гідності 2013–2014 років» і проект постанови про вшанування пам'яті Небесної сотні.

Електронні черепки

Виникає тільки одне питання. Якщо парламентарії здатні розглянути і прийняти всього 200 нормативно-правових актів за сесію, то хто визначає, які з тисяч законопроектів украй необхідні країні? І хто, якщо не самі люди, виборці, знають, що їм насамперед потрібно? 

Ми починаємо сумувати за часами Стародавньої Греції, коли кожен громадянин міг прийти на гору і покласти керамічний черепок за одне з рішень. Ніхто не заявляв про фальсифікації та обмеженнях прав меншин. 

На щастя, нові IT-технології дозволяють створити механізми подолання цих труднощів. Нам уже не потрібно «йти на гору», можна просто зайти на електронну платформу і взяти участь у політиці настільки, наскільки дозволяє багаж знань і час. Громадяни самі можуть визначати топ-100 законопроектів і напрям роботи Верховної Ради в ході кожної нової сесії. 

Такий підхід застосовується на Challenge.gov – платформі, створеній федеральним урядом США. Кількість відвідувачів – 3,5 млн із 11 тисяч міст! Можна навести й інші приклади подібних електронних платформ: Parlement & Citoyens – Франція, Promise Tracker – Бразилія, vTaiwan – Тайвань, Better Reykjavik – Ісландія і багато інших. В Україні теж є подібні платформи. 

Щоб провести таке голосування, у нас не потрібно нічого винаходити. Для цього достатньо, щоб один із політичних лідерів замість передвиборчих «обіцянок» узяв на себе реалізацію цієї ініціативи.