Маю честь. Як майор Вермахту, правнук Пушкіна, 125 греків від страти врятував

Острів Парос в Егейському морі був окупований нацистами в 1943-му після того як звідси пішли італійці, що переметнулися на бік союзників. Про драму, що розгорнулася рік потому, в центрі якої опинився правнук Пушкіна і онук Олександра II розповідає на сайті sneg.tv Григорій Студнєв.

Зайнявши острів, німці приступили до будівництва аеродрому, що стурбувало командування союзників. 14 травня 1944 року англійський підводний човен висадив біля острова загін диверсантів під командуванням капітана Андерса Лассена. Незабаром за сприяння місцевих партизан вони атакували аеродром, в результаті чого був важко поранений його комендант Табель, вбито двоє радистів і серйозно пошкоджені всі електричні та телефонні лінії.

Німці вжили жорсткі заходи, публічно повісивши спійманого під час диверсії 23-річного партизана Ніколаса Стелласа, який відмовився видати спільників. Німецьке командування пішло далі і розпорядилось стратити 125 працездатних чоловіків. При цьому кожне село мало самостійно вибрати, хто саме буде розстріляний.

Відповідальним за виконання наказу був призначений майор Георг Міхаель фон Меренберг — наступник Табеля на посаді коменданта аеродрому. Потомствений німецький офіцер був правнуком Олександра Пушкіна, онуком Олександра II, а по матері доводився двоюрідним братом російському імператорові Миколі II.

До 1944 року фон Меренберг двічі потрапляв під трибунал — за відмову віддати честь партійним привітанням і побиття члена НСДАП. Крім того, взимку 1941-1942 року на Східному фронті він з ризиком для кар'єри врятував життя трьох молодих льотчиків, яких хотіли розстріляти за скарги на якість зимової форми і анекдоти про Гітлера і Муссоліні. Після цього офіцера прибрали подалі від лінії фронту, а в особовій справі прописали заборону на просування по службі після отримання майорського звання.

Граф не сприймав надмірну жорстокість і фанатичність нацистів, але водночас був законослухняним офіцером і діяльним керівником. І наказ про страту 125 осіб проігнорувати не міг.

Греки, дізнавшись про це, прийшли до жаху. До коменданта попрямувала делегація з духівництва і видних громадян островів Парос і Антипарос. У їх числі був і отець Філофей (Зервакос), настоятель Лонговардского монастиря — найбільшої обітелі на Паросі і однієї з найбільш шанованих святинь на Кікладських островах.

Фон Меренберг відмовився прийняти прохачів, оскільки зустріч могла бути витлумачена як переговори з ворогом. Однак його ад'ютант шепнув гостям, що комендант аеродрому готовий прийняти запрошення до монастиря, яке тут же і отримав.

Проти цього візиту німецьке командування не заперечувало, оскільки майор-аристократ цікавився історією і мистецтвом, до того ж мати його була православною.

У неділю, 23 липня 1944 року, в супроводі шести офіцерів, солдатів і перекладача фон Меренберг прибув до монастиря. З цієї нагоди монахи подали до столу вишукані сири, оливки, фіги і вино. Як виняток, у порушення монастирського статуту закололи ягня, — рідкісне частування в умовах голоду воєнного часу.

Майор познайомився з місцевою бібліотекою, високо оцінив аскетичний уклад монастиря і працьовитість ченців. Досить швидко між комендантом і настоятелем встановилися цілком дружні стосунки. Побувала делегація і на вечірні, де монахи помолилися за засуджених до смерті братів по вірі.

Після цього отець Філофей запросив гостя випити кави, і тоді сталася дивина. Фон Меренберг зупинився на одній з картин і довго в мовчанні на неї дивився.

— Це Ялта, — сказав він і розповів монахам, що в дитинстві часто бував в Криму з матір'ю і бабусею і відпочивав в Ялті, з якою у нього пов'язані одні з найщасливіших дитячих спогадів.

Пізніше Філофей згадував, що в цей момент на присутніх зійшла благодать. Візит закінчувався, і на прощання комендант пообіцяв надати монахам будь-яку допомогу — цілком звичайне чемне формулювання.

На цих словах ігумен попросив всіх покинути приміщення, щоб поговорити з комендантом віч-на-віч.

Настоятель сказав, що це щедра пропозиція, але перш за все попросив фон Меренберга дати слово, що той виконає будь-яке прохання. Той так і вчинив.

— Врятуйте життя 125 невинних чоловіків.

— Це неможливо. Так, це несправедливо, але у мене є наказ. Просіть про що-небудь інше.

— Тоді карайте мене замість них.

— Це теж неможливо.

— Тоді пообіцяйте мені, що я буду серед тих, кого повинні стратити.

Атмосфера монастиря і непохитне бажання настоятеля піти на що завгодно заради порятунку одновірців змусили графа задуматися. Страта 125 осіб, обраних навмання, була жахливою несправедливістю в його очах. Однак і наказ був однозначним — в іншому випадку розстріл чекав самого коменданта.

— Я пощаджу життя, якщо ви гарантуєте, що жоден грек на Паросі не зробить ворожих дій щодо німецьких солдат і офіцерів, а також не зробить сприяння ворожим диверсантам.

Рішення було не тільки милосердним, а й політично вивіреним. Страта 125 людей неминуче викликала б гнів жителів острова і загрожувала новими диверсіями або навіть заколотом. Авторитет старця Філофея на островах був незаперечним. Обіцянка була виконана неухильно.

Хоча Георга фон Меренберга незабаром усунули від командування, відправили у відставку і позбавили військової пенсії, наказ про страту 125 осіб так і не був приведений у виконання. Після війни граф тяжко хворів і перебував у депресії, його квартира і особняк батька були повністю зруйновані... Він помер в 1965 році у Вісбадені, нічого не розповівши родині про епізод на Паросі. Його нащадки дізналися цю історію тільки у 2010 році завдяки зусиллям журналістки Кетрін Кларк.

Старець Філофей пішов з життя в травні 1980 року в віці 96 років, у 2006 році був визнаний блаженним, а день його шанування відзначається 23 липня — в річницю укладеного з Георгом фон Меренбергом договору в 1944 році.

На ілюстрації: острів Парос. Фото Grekomania.ru