«Феномен Зеленського» показав: ретро-методи «обробки» електорату безнадійно застаріли - експерт

В українському політичному істеблішменті існує думка про аполітичність молоді та її небажання брати участь у виборчому процесі. Як показує успішна кампанія Володимира Зеленського, з українською молоддю - все гаразд, а от політики старої формації проігнорували сучасні засоби масових комунікацій і навіть не зробили крок назустріч людям від 18 до 39 років: «Адже вони не голосують!».

Для того, щоб мотивувати умовного українця взяти участь у виборчому процесі, необхідно достукатися до нього через засоби комунікації. При цьому виникає проблема: цей багатомільйонний електоральний пласт не читає новин, не цікавиться політикою і вмикає телевізор тільки для перегляду спортивних подій. Але - постійно переглядає відео онлайн і довіряє мережі Інтернет як останньому оплоту свободи і незалежності.

Вищезгаданий українець ніколи не буде обговорювати умови траншу МВФ, зміни до податкового кодексу та роль Пілсудського у звільненні Польщі. Він буде говорити про те, як класно Андрій Полтава висміяв чергового недалекого жителя сусідньої держави. Він буде говорити, який Анатолій Шарій зухвалий хлопець. Він буде говорити словами Олександра Дубинського зі своїми опонентами. Він буде ставити пранкера Євгена Вольнова в приклад одноосібної боротьби проти країни-агресора шляхом телефонного троллінгу.

Політтехнологи в норкових шубах великих політичних гравців мали безпосередній контакт з представниками простого народу далеко на початку 2000-х років. Приблизно на цьому рівні залишилося їх розуміння політичних процесів. Оперуючи соціологією і напрацьованими схемами розкрадання коштів з виборчого фонду, вони організовують кампанії "від дверей до дверей". Агітатори пенсійного віку або представники соціального дна, надівши партійну символіку, барабанять вам в двері, намагаючись своїм виглядом і запахом переконати в тому, що за їх політичну силу НЕ ВАРТО голосувати. Про що говорити, якщо такий динозавр зі світу політичних технологій, як кампанія ЧУТОК, досі в арсеналі політтехнологів, коли натреновані бабусі в публічних місцях награно розповідають, хто хороший в політиці, а хто поганий. З плином часу ці методи з епохи базарів і рекету починають давати зворотний ефект, а новітні комунікативні канали опановуються недбало, наосліп і з запізненням

Спроби Андрія Садового почитати реп - поза реальністю і скоріше відносяться до проявів девіантної поведінки, ніж до конструктивного діалогу з молоддю. Загартована в політичних баталіях Юлія Тимошенко з провальними посланнями про «Новий курс» і «ЗМІНЮЙ» сприймається молоддю, як бабка, яку вони знають з дитинства, і яка ніяк не награється в великого політика. Тут жоден новий курс не врятує. А ядерний електорат, що складається в основному з осіб жіночої статі з невеликих міст і сіл України, не забезпечує перепустки до другого туру. Команда Порошенка визнала свої помилки, та нинішній гарант після першого туру пообіцяв почути молодь тільки після того, як оцінив величезний відрив від першого місця. Офіційні Youtube-канали інших політиків складаються в основному з погано зроблених шизофренічних роликів, або нарізки з ефірів, що мають по 800-1000 переглядів. І справа тут не в аполітичності, а в низькому якісному контенті, який пропонується глядачеві.

Українські політики повинні переглянути своє ставлення до відеохостингу Youtube. Інтерв'ю фаната «чудодійних пірамідок» Дмитра Гордона з Володимиром Зеленським справило справжній фурор і відразу отримало божевільну кількість переглядів за короткий час. Меседж про порядність і чесність криворізького КВНщика був максимально чітко і швидко поширений - відносно недорогим шляхом, серед скаженої за кількістю аудиторії. Саме після цього інтерв'ю всерйоз заговорили про реальні шанси Зеленського на отримання президентської булави.

Справа в тому, що комунікативний простір відеохостингу Youtube структуровано первинними і вторинними комунікативними процесами. Первинні процеси - це безпосередній вплив комунікатора на реципієнта (аудиторію) через відеоряд, Вторинні процеси - це коментарі (обговорення) і репости (поширення інформації, вперше отриманої з первинного процесу). Первинний комунікативний процес має успіх, якщо він потім продовжується у вторинних процесах. Youtube є одночасно первинним і вторинним каналом взаємодії комунікатора на реципієнта. Вторинний комунікативний процес можна регулювати шляхом написання коментарів з фейкових акаунтів (ботами) для створення вірного напряму інформаційного шуму.

Щодо ситуації на вітчизняному ринку. Компанія Google Україна заявляє про збільшення часу перегляду контенту в сервісі відеохостингу YouTube в Україні на 70% протягом 2017 року. Про це повідомив директор з розвитку творців відеоконтенту YouTube в Східній Європі Кирило Літовінскій на конференції YouTube Video People. Він же зазначив, що за минулий рік зростання кількості українських YouTube каналів склав 30%, а темпи зростання глядацької активності збільшилися на 60%. При цьому зростання кількості нових відеозаписів в українському сегменті YouTube сктановив 90%. Як і середній користувач Інтернету, користувач YouTube молодший і активніший за глядача ТБ. Стрижнем аудиторії онлайн-відео є молоді люди у віці від 18 до 34 років. В середньому вони витрачають близько 9 годин на тиждень на перегляд онлайн-відео, а більше половини цього часу дивляться його через мобільні пристрої.

Якщо говорити про світові тренди, то в Америці вже 4 з 10 людей молодше 30 років планують відмовитися від послуг кабельного ТБ на користь відеосервісів. Цілком ймовірно, що ця тенденція скоро досягне й України. Так в чому ж полягає перевага YouTube перед традиційним телевізійним каналом, яка стало поштовхом до переміщення в сферу інтернет-відео більшої частини аудиторії? YouTube та інші відеосервіси дали людям можливість отримувати необхідну інформацію через будь-які пристрої в будь-який час - а значить, дозволили споживати контент більш свідомо й у зручному форматі. Єдине, що для цього необхідно - доступ до Інтернету.

Дослідження, проведене компанією KANTAR TNS на замовлення Google, показало, що 66% українців регулярно користуються Інтернетом для особистих цілей. Для порівняння, на глобальному рівні ця цифра становить 82%. Найактивніші користувачі у віці 25-34 і 35-44 років (27% і 23% відповідно).

Більш широке використання відеохостингу YouTube є перспективним напрямком роботи для українських політиків, оскільки ніхто з провідних політиків поки не навчився розмовляти з поколінням до 30 років на одній мові. А це великий електоральний пласт, який не є політично активними і часто перебуває за межами впливу офіційних ЗМІ. Саме на це покоління і зробила ставку команда Зеленського. І як можна переконатися за результатами двох турів, - успішно.

Нові тренди породжують нових лідерів думок. Тому Анатолій Шарій і Андрій Полтава мають значно більшу вагу, ніж будь-який експерт-самозванець на вітчизняному ТБ, який готовий за смішні гроші, починаючи від 100 доларів, говорити щось дуже умоглядне і таке, що безпосередньо не зачіпає інтересів і емоцій аудиторії.

Та ж Тимошенко, маючи харизму і почуття гумору, може переформувати свій образ з недолугої матері нації, яка час від часу виносить в ломбард з дому техніку і прикраси, на сучасного прогресивного політика. Тоді меседжі про «ЗМІНЮЙ» і «НОВИЙ КУРС» викликатимуть повагу, а не сміх у більшості з тих, хто бере участь в голосуванні. У штабі ЮВТ до останнього не сприймали Зеленського як серйозного конкурента - настільки українські політтехнологи відірвані від реальності. Меседж «ЗМІНЮЙ» більше схожий на дорогу рекламу Зеленського ніж на вдалий хід від команди ЮВТ. Колесо Сансари українського політикуму не зробило оберт, а застигло в очікуванні.

Сам Зеленський не просто нове обличчя в політиці. Це образ гумориста, якісний контент з яким перебуває в прямому доступі цілодобово для будь-якого користувача Інтернету. Замість гучних розслідувань та постійних провокацій - гумор, сарказм і висміювання опонентів. Це стало тією формулою, яка стоїть поруч з постулатом про втому від старих облич в українській політиці.

Якісний контент на політичну тематику може бути затребуваний серед глядачів. Візьмемо для прикладу сусідню Російську Федерацію. «Він вам не Дімон» - документальний фільм-розслідування Фонду боротьби з корупцією (ФБК), опублікований на порталі YouTube 2 березня 2017. На даний момент фільм подивилося 27 мільйонів унікальних користувачів. Фільм викликав широкий резонанс в російському суспільстві, особливо серед молодого покоління, і значно послабив позиції Д. А. Медведєва, завдавши йому істотної репутаційної шкоди.

Сам же Олексій Навальний увійшов до списку 25 найвпливовіших людей в Інтернеті, складений американським журналом Time. Засновник російського Фонду боротьби з корупцією, за оцінками журналістів, особливо процвітає на своєму YouTube-каналі, в публікаціях якого викриває зловживання владою з боку впливових політичних діячів в Росії. У тексті, зокрема, йдеться про те, що в країні, де ЗМІ контролюються державою, "активіст російської опозиції використовував YouTube для руйнування інформаційної блокади Кремля. Його канал набрав більше мільйона передплатників, а відео про корупцію влади, які він публікує, надихнули хвилю антиурядових протестів у Росії.

Напрошується висновок, що YouTube є перспективною сферою поширення політичної агітації і популяризації партії і її лідера. З прикладів Зеленського й Навального зрозуміло, що якісно виготовлений політичний відео-продукт здатний підняти потужну інформаційну хвилю і додати автору політичних і репутаційних балів. На мою думку, в найближчій перспективі політики будуть більше робити ставку на засоби масової комунікації та стануть використовувати інноваційні методи впливу на суспільно-політичне життя для отримання додаткових балів на неосвоєних електоральних полях. Ті з них, хто проігнорує цей тренд сучасності, неминуче підуть в політичне небуття.

Сергій Стельмах, політтехнолог, експерт Інституту демократії і розвитку "PolitA".